Дуги Титан-Молібден (TMA)

Бажані властивості ортодонтичної дуги залежать від вимог, встановлених на конкретній стадії лікування, і, отже, вибір відповідної дуги часто є складним. У процесі повинні враховуватися такі критерії, як ступінь контролю моменту, що крутить, необхідне відношення відхилення навантаження і потреба еластичності в зазначеній зоні. Існують три фактори, які визначають жорсткість дуги: довжина, поперечний переріз та модуль пружності сплаву. Традиційний спосіб зміни жорсткості полягає у зміні розмірів дуги шляхом використання дуг з великим поперечним перерізом, або за допомогою конфігурації петель. Використання матеріалів з низьким модулем пружності, таких як TMA, було введено як альтернативний спосіб просування лікування, що називається «ортодонтія зі зміненим модулем».

Титанові сплави в ортодонтії представлені холоднотягнутими дугами бета III, розроблені Берроуном та Голдбергом (1980, TMA™) та нікель-титановими дугами (NiTi). Останні також використовуються у сильній, холодній загартованій формі (Nitinol™) та в аустенітній формі, які забезпечують супереластичність.

Псевдопружність титанового сплаву Beta III (TMA™), що використовується в ортодонтичному лікуванні, отримана шляхом холодної дротяної протяжки (wiredrawing). Ці дуги мають більш високу жорсткість, ніж холоднотягнутий NiTi (Nitinol™, супереластичний NiTi) і нижчу деформацію, що відновлюється.

Використання сплавів із різною жорсткістю забезпечує діапазон сил, які при деактивації не залежать від поперечного перерізу дуги. Застосування ортодонтом нееластичної низькопружної дуги ТМА з поліпшеною формованістю, яка може бути з'єднана за допомогою паяння з іншою дугою або допоміжним пристосуванням, матиме велику цінність.